Родился малыш, и увидел он свет,
Два лучика солнца скользили по телу.
Две близких души - мать и отец,
Держали его на руках неумело.
Смотря на него, улыбались они,
А он все глядел, и ресничками хлопал.
Счастливые лица, и взглядов огни,
И сердце дрожало, когда он затопал.
Вот сделал он шаг, вот сделал второй,
И вот он уже знакомится с миром.
Такой он чудесный, такой он родной,
Здесь все интересно, здесь все так красиво.
Две близких души, вдруг стали родней,
Малыш улыбался им снова и снова.
И сердце любовью пылало сильней,
Когда он сказал свое первое слово.
Прошло много лет, и малыш повзрослел,
Две близких души всегда были рядом.
И словно во сне, детства миг пролетел,
Другая уж жизнь, другие уж взгляды.
Тогда, повзрослев, он стал понимать,
Что в мире красивом, так много ненастья.
Чтоб что-то иметь, нужно что-то терять,
Не так уж и просто, найти свой путь к счастью.
Он помнил всегда наставленья отца,
Любви материнской вовек не забудет.
Они для него связали сердца,
И где бы он ни был, всегда его любят.
И всю свою жизнь он учился любить,
Ведь знал он, что это, заложено в каждом.
Но люди об этом успели забыть,
Для многих из них, это стало неважным.
Любовь у людей в заколоченном сердце,
Пробиться не может сквозь узкую щель.
Стучатся их души в закрытые дверцы,
И плачут они, попадая на мель.
Всем сердцем он верил, что все же любовь,
Способна согреть замерзшие души.
Как луч, среди тучи пробьется, и вновь,
Как жизни родник, протечет среди суши.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
